ЗИМОВИЙ МЕНУЕТ

Вже  відспівала  хуртовина,
Покрився  білим  пухом  ліс.
Морозом  писана  картину
Раптовий  затишок  приніс.

Все  замело,  заворожило,
Доріг  не  видно,  ні  слідів,
Йордан  чекає  на    кропило,
У  ополонці  між  льодів.

Тріщить  криниця  під  вербою,
Наводить  шурхіт  очерет,
І  вітру  звук  немов  з  гобою,
Згадав  про  новий  менует.

Немов  король  робив  поклони,
Хилився  ледве  верболіз.
А  лід  тріщав,  мов  бив  у  дзвони,
Білів  далеко  темний  ліс.

Зайці  поснули  у  долині,
Мовчала  білочка  в  дуплі,
Ще  червоніли  на  калині,
Морозні  ягідки  малі.

Потрохи  засвітились  зорі,
Рогатий  Місяць  хмари  пас.
Сміялася  зима  на  дворі,
Мороз  своїм  кожухом    тряс.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710166
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.01.2017
автор: Віталій Назарук