Міліють ріки,плаче Льодовик,
Людина в новому прогресі.
Рубає гілку на якій сидить,
Заплаче за останнім вдихом.
*******
Ліси,ліси...порубані легені...
Палач для них одним один,
Аж страшно вимовить,
Найрозумніший вид ссавців...Людина!
********
Сміятись у чиєсь лице,
Не прихоть,похибка природи.
Цю слизь не стерти вже ніяк
Із слизняка в подобаній людині.
********
Атаки ,війни,крик дітей,
Залила кров вже мозок,
Зійшов між люди сатана
У образі ПутІна.
*********
У хтивості прощань,
У мирності розлуки,
Біль вляже,в хвилю сподівань,
На завтра,на майбутнє.
********
Тривожить криза і біда,
І хаос у свідомість...
Терпіння Мудрого Творця,
Зійшло і попустив на розум.
*********
Хтось знов напише у ефір
Слів гра,фантазій...Шкода...
Ми дійсно різні на землі,
Хтось кине камінь у чужий город
А інший промовчить,підніме....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709997
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2017
автор: Плискас Нина