Гріхи мої святі — мрійливі вірші,
Інтимну полюбляли ви струну...
Коли відчую вже, що стало гірше,
Зіб"ю нетлінну я для вас труну.
І скриню цю – колись, через сторіччя –
Нащадок мій дістане із землі...
І раптом – крізь усіх часів величчя –
Нащадку в серце линуть журавлі!
І світ здригнеться від того звучання,
Здригнусь і я в покійнім вічнім сні...
Я з честю виконав своє завдання:
Нащадок плаче.
Може, по мені.
______________________________
* Для тих, кому цікавий буде оригінал:
www.poembook.ru/poem/1270998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709278
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2016
автор: Віктор Чернявський