Я зустріла вчора пілігрима*, в нього воля й віра нескоримі.
Він молився ніби одержимий ,може Богу,може серафимам*.
І кричав так голосно і тихо, то мовчав ,а то відчутно хлипав.
Я почула слово ,щось про лихо,говорив так,ніби перли сипав.
Може просто ми всі-маловіри? Розуму нам всім не вистачає?
Може серед нас є лицеміри? Що і думать ,просто я не знаю.
Кожному [b]потрібен щит у руки[/b] -то є віра,впевненість і сила!
Щоби вийти й вилізти з багнюки ,щоби жити так,як ми хотіли!
Й [b]меч також із лезом двостороннім[/b]- то є СЛОВО -сильне і могутнє!
І не бути у житті стороннім,і сьогодні будувать своє майбутнє!
Й [b]шолом спасіння[/b] конче нам потрібен і [b]броня правдивості й Любові[/b],
Щоби бути переможникам подібним -[b]пояс Істини[/b] вдягай-і вже готовий!
Я зустріла вчора пілігрима, в нього воля й віра нескоримі.
Він молився ніби одержимий ,може Богу,може серафимам.
*[b]пілігрім[/b]- (дослівно з англійської Pilgrim або The Pilgrim) — паломник, тобто той, хто зобов'язується здійснити релігійну подорож або паломництво.
*[b]Серафи́м[/b] — в християнській традиції найвищий ангельський чин, найбільш наближений до Бога
( світлина з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709267
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2016
автор: Валентина Мала