Подивись, вже зима навкруги,
А у полі біліють сніги.
Спочивають дерева у сні -
Так приємно дивитись мені.
А мороз тут панує щодня.
Він пустує неначе дитя.
Кришталеве встеля полотно.
Те виблискує сріблом давно.
А ще бачу мороз на вікні
Візерунки малює по склі.
На мольберті чудові картинки,
Дивовижні казкові сніжинки.
-Ти, Морозе, заходь у мій дім,
Вип’єм чаю з тобою у нім.
Морозець лиш всміхнувся на те -
Він нізащо в тепло не піде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709107
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2016
автор: Ольга Калина