Гори кличуть мене, вигинаються кряжами вверх,
Дикий полиск в очах, як у кішки, що жде свою здобич.
Сивиною по схилах в сосновій задумі пришерх
Непроникний туман - мій далекий по матері родич.
Гори манять мене, вихваляються знадливо тлом,
Аж оскома взяла від бажання дістатись вершини.
Я думками – вже там, обіймаю скелясте чоло,
Струменіє нестримано пам’ять віків пуповинна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Оксана Дністран