В цей світ прийшли ми, як приходять гості,
Лиш виконавши місію свою…
Лишаєм прах, душа летить у простір,
Щоб там знайти назначену зорю.
Ви придивіться, де ж тут справедливість,
Різно життя складається в людей…
Хтось народився і попав в немилість,
А інший проживе, як корифей.
Невже ж то ми творці своєї долі,
Але чому годинне немовля,
Кричма кричить і корчиться від болю,
Чия провина: - Матінко, Земля?
Чи місія закладена у тому,
Щоб берегти родину над усе…
Чи варто поклонятися святому,
Що Божа інформація несе?
Одні живуть по років дев’яносто,
А інші помирають немовлям…
Жити в гостях приємно, та не просто,
Нас певно випробовує Земля…
Та коли нас свята Земля зустріла
І місія призначена в житті.
Пари у небі, коли маєш крила,
Живи на повну, поки молодий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708881
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.12.2016
автор: Віталій Назарук