А я дивлюсь на людей, як через скло чорно-біле.
І бачу я не ті часи, що повернути не можливо.
А бачу я, усю брехню і чорну заздрість, несправедливу.
Чому не можно жити в мирі?
Друг друга за руки тримать?
Чи може краще вмерти десь у домовині?
Коли вже не можливо все вернуть!
Я дам вам другий шанс.
І все спочатку.
Нове життя, рідна хатина.
І пам`ятай!
Ніколи ти не заздрь людині,
Що все сама робила до кінця
Тому що цей кінець однаковий.
Лиш час вирішує знання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Кеті Джонс