З моїх сліз цьогоріч виник новий океан,
А з мовчань – нова мова,
Й здавалося, що світ навколо – це пустеля,
Без обріїв, без людей,
Але дозволяла цій пустці їсти мої рани,
Щоб оновити розум.
Хай він заземлюється блискавкою в землю,
Так я вчитимуся відчувати,
Так я бачитиму тебе знову,
Чутиму в світлі норвезьких сторінок,
У сумних нотах споріднених слів,
У звуках таємних просторів,
У гомоні містичних світил.
Любити світло важче,
Але любити його – те’пло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708700
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2016
автор: Олена Ганько