Вдивляюсь у спалахи нічні зірок,
Де та, котра містком єднає душі?
Плете кохання чуттєвий ланцюжок,
Зорі ж вгорі холодні та байдужі.
І стежечка в’юниться десь поміж хмар,
Що вітер гонить небом без перерви.
Гортає погляд настінний календар,
Душа горить і неспокійні нерви.
Із сумом ніжність у грудях щемонить,
Повзе по тілу, що чека любові.
Живу тобою, - єство моє кричить,
Тужить, скоряючись німій розмові.
26.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2016
автор: Валентина Ланевич