Якби ж я зміг думками жонглювати,
Ловити деякі із них щоб у собі селити,
Без нервів та скандалів потурати
Для всіх кого бажаю я любити.
Якби ж я міг розкрити череп щоб дістати
Та розпустить по вітру почуття і волю,
Щоб більш ніколи і нізащо не завдати
Для тих кого люблю, гіркого болю.
Я став би лялькою в руках для мене рідних,
Мов пластилін би гнувся з плавним блиском.
Життя б луною билось в дзвонах мідних,
І я мов дзвін трусився би під тиском.
Щасливим став би я про щастя не дізнавшись,
Кохав би палко й без взаємного насильства.
З думками несміливо попрощавшись,
Я став би ідеалом для суспільства.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708666
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2016
автор: Олексій Сонях