Місяць знову пригнав роки юності в душу вітрами,
Повернулося літо,таке, як було, молоде.
Пригадалося небо, де хмарка, як доленька тане…
І кохання в садку, яке здавна настирливо жде.
Приспів:
Синя даль,
Синя даль,
Синя даль,
Я тут стрів своє перше кохання…
А вечірні зірки тут розсипали нашу любов.
І ховалась щораз чомусь зранечку зіронька рання,
Ми її проводжали далеко удвох знову і знов.
Ми ще юні були, наші долі зливались в єдине.
Твої губи, як вишні, дали мені ніжний нектар.
Було все до снаги і згадалася доля щаслива
І палало в душі, а вогонь піднімався до хмар .
Приспів.
Синя даль,
Синя даль,
Синя даль,
Я тут стрів своє перше кохання…
А вечірні зірки тут розсипали нашу любов.
І ховалась щораз чомусь зранечку зіронька рання,
Ми її проводжали далеко удвох знову і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2016
автор: Віталій Назарук