Біль розтікається венами електроліній
Місто вдягає вечірні підбори вулиць
Ніби на світський прийом
Все омріяне збулось
Тільки не як гадалось
І прісно і нині
Кава із присмаком осені, перцю і спецій
Намистом дощу розсипається логос містерії
Лунами голосу вічних сакральних сентенцій
І прісно і нині звучить кришталевий реквієм
Чую твій голос. Скрізь у мені твій голос
Окрім артерій
По них течуть літери імені
Поки місто ховає степи свої від злого сімені
Вкриваю тебе землею у своїм серці
Ти. Закодований генами в ланці Всесвіту
В моїй ДНК тече твоя юна вічність
І в промені Місяця дихає поруч вже звично
Спалахом неба на обрії мрій твоя тінь.
І нині,і прісно. Навіки зі мною.
Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708424
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2016
автор: Юліанка Бойчук