Незбагненності магія дивна
У стисканні двох наших долонь.
І ворожить нам доля примхлива
У нічному палаці безсонь.
Та лякаюче те ворожіння
Не зупинить, бо пристрасті шквал
Нас врятує від нидіння й тління,
Від нудьги хаотичних навал.
Не страшна невідомість- твій дотик
Проведе через морок густий.
Я живу зараз й житиму доти,
Поки є, поки житимеш ти!
© Володимир Присяжнюк
23.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2016
автор: Володимир Присяжнюк