сіруватий дим перетнув
екватор мого існування
яке могло перерватись
на стоп'ятнадцятій главі
земля
яка вилітала з-під моїх ніг
і просила мене
її не перекопувати
мотивуючи це тим
що згодом ця земля
буде мене голубити
хворого
голого
змученого
припинила
жити в моїх фантазіях
і стала моєю
підлогою
димок оповив голову
бідного створіння
що поклонялось
богам
які вийшли з-під тої землі
що мене приголубить
небо
пофарбоване в андезит
плаче крихтами
які покришить вода
і перетворить його
в пісок
мертві клітини посилають
сигнали
до мозку
який перебуває в комі
вже п'ятдесят вісім глав
підряд
лиш заважаючи
тому створінню
те створіння -
то я
то правда
то ілюзія
XXIV.XII.MMXVI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708254
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 24.12.2016
автор: Systematic Age