***

Своїми  думками  стелю  я  дорогу  до  краю,
Який  ти  у  мене  підступно  украла  й  втікла.
Чому  так  наївно  я  думав,  що  пустять  до  раю
У  світі  підступності,  болю,  недолі  і  зла.

Чому  вірив  я  в  те,  що  хочеш  від  мене  кохання?--
Та  винен  я  сам  в  тім,  що  часом  тебе  купував.  
І  в  ніч  льодяну  відлетіла  ти  птахом  останнім  --
Мабуть  не  моя,  але,  мабуть,  і  сам  я  це  знав.

Мабуть  я  ззубиа  щось  таке  необхідне  й  жадане
В  думках,  що  буденною  стала  чарівна  любов.
Ось  в  ліжко  пусте  я,  неначе  в  роз'ятрену  рану,
Лягаю,  кручуся,  шукаю  тебе  знов  і  знов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2016
автор: Сергій Рівненський.