Обіймаю тебе душею,
зором внутрішнім,
теплом та ласкою сповненим,
серцем своїм гарячим
до самозречення люблячим.
Обіймаю тебе очима,
тугою зволожено-тривожною,
поглядом у далеч спрямованим,
віями тремтячими обрамленим.
Обіймаю думкою стрімкою,
що тілом жадним
до тебе горнеться,
обіймів взаємних бажаючи.
Єством своїм усім обіймаю,
що кров, коханням налиту
по венах вергає.
Від подиху війни,
вітром принесеним, ціпенію,
холод стискає груди мої.
Молюсь щиро, ревно,
смиренно вклякнувши на коліна.
Господи, Святий Отче,
Пресвята Діво Маріє,
Захистіть та зішліть мир нам
та землі нашій, Україні!
Хай скине з себе окови злодійські,
підступом на неї одягнуті
і стане знову вільною та щасливою,
і заколоситься хлібами рясними
на нивах, де вже ніколи
й ні на кого не чигатиме смерть,
бо там пануватиме благополуччя!
22.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2016
автор: Валентина Ланевич