Щодень читаю, думаю і… плачу,
Історії ковтаю сторінки,
А там і Русь, і половці, й Козача
Доби Вкраїни. Нелегкі стежки
Пройшов народ мій, та здобув свободу,
Политу кров’ю і слізьми не раз,
Вдяглася пам’ять у вінок скорботи,
Бо промінь не один завчасно згас.
Сьогодні знов народ мій у тривозі,
Адже терзає долю «східний брат»,
Здавалось, не було звідтіль загрози,
Та Крим устиг й Донбасу пів забрать.
Й думок, сумних, лякаюся, щоразу:
І друг, і брат в житті, щоб виручать,
А не для того, в хату щоб залазить,
Вбивати й сиротити онучат.
Історія іде по свому колу,
Нові щоразу в’яже нам вузли,
Життя ж – то найсуворіша є школа,
Скоріше би назад ви поповзли.
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: Ганна Верес