Та ні, весна !



Романтика  посеред  люті  ночі    -
Буяють  дум  рясні  росточки  …
На  дворі  сніг?  та  ні,  то  липа
Наткала  білим  пухом  килим...
То  вітер?  ні,  то  соло  сойок,
Весняну  пишуть  книгу  -  сповідь  ...
То  лють,  мороз?  Та  ні,  весна!
Бо  на  душі  крапель  й  відлига  ...
Ось-ось  світанку  мить  знайома
Сповістить,  що  весна  вже  за  дверима,
Розтане  смутку  зимняя  вуаль,
Як  від  вулкану  діючого  мушля,
Зазеленіє  сад  в  душі,  розквітне,
З  пелюсток  білих  вигулькне  намистом,
Знов  буде  вабити,  сміятися,    радіти,
Знов  буде  кликати  в  країну  ніжно-милу,
Струмком  ввіллються  в  нас  надії,
І  все  життя  –  знов  море  синє  …  
Красива  казка?      Майбуття!
То  зброя  щастя  в  нас  в  серцях  ...

13.12.2016  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2016
автор: Лєна Дадукевич