Страшне то дійство – війни на землі,
Адже війна п’є кров щодня й без міри.
Майбутнє десь ховається в імлі,
Кругом снаряди падають і міни.
Війна не знає слова «співчуття»,
Свої у неї правила й закони.
Вона – це млин, що в жорнах тре життя,
Що стануть історичною мукою.
Війна – це стан, коли тікають сни,
І звикнути до цього неможливо.
В ній губиться і вихід запасний,
Коли вона збирає вкотре жниво.
Війна – це біль, один на всіх, важкий,
В ній не буває милості до жертви,
Їй по фігу таланти і роки,
Коли виносить вирок, жить чи вмерти.
Війна не знає поняття «простить»
Її сліди давно відомі в світі:
Могили, свіжі… і хрести, хрести,
Де не завжди під ними свіжі квіти.
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707716
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2016
автор: Ганна Верес