Убий мене осені цієї.
Моє життя це пара холостих,
У яких я уявно завмираю
Щоб окрутнутись в «иной» хоч на міг.
Божеволіли очі від старих кадрів кіноленти.
У яких сивіли будні моїх днів,
Тремтіли пережиті всі страждання,
Поринав у драму цих сюжетів.
Під сірим небом.
Аномалія ламає мій потенціал,
Нанесла стрілою рану.
Потоком болю прямо в душу.
На обличчі злива сліз.
По контуру котились вниз.
Стривожений темперамент знову,
Немов торкнувся тіла легкий «фриссон».
Агонія уразить в вену.
Забуду все і всіх,
І тих хто глибоко закований в моєму серці,
Під кригою туманних спогадів про вас.
Убий мене цієї ночі.
Моє життя це пара холостих,
У яких я уявно усміхаюсь
Даруючи радість осені ранкової самотності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707217
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2016
автор: Анонімний