Тужливо грав мелодію скрипаль,
Ридала скрипка різним стоголоссям,
І лізла в серце звідкілясь печаль,
Мов неслухняне до очей волосся.
Сльозу пускали скрипка і скрипаль,
Смичок шукав між струнами зупинку.
Закрила очі скрипалю вуаль,
Сльоза упала на чиюсь сторінку.
Враз зупинились сльози на лиці,
Смичок знайшов свої знайомі струни,
Веселкою він вигравав в руці…
Полинув звук, немов по житу вруна.
Стояло перед ним струнке дівча
І слухала мелодію чарівну,
Скрипаль все бачив, бачив і мовчав,
Він лиш дивився на свою царівну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2016
автор: Віталій Назарук