Кажу собі – не треба – і горю
Таким пекучим і нестерпним болем,
Немов утратив провідну зорю,
Немов до рани сипонули солі.
Кажу собі – але ж вона отам –
У позасвітті і в моєму серці.
Хай звідти – ні листів, ні телеграм,
Але ж душа у Слові озоветься!
У спогаді, пораді, у добрі.
Величним світлосяйним небокраєм…
Я сповідатись буду цій зорі.
Бо зорі, як відомо, не вмирають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706650
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2016
автор: stawitscky