"У міста - по гроші, Селяни відходять
а в села - по розум",- тихо і спокійно,
цю народну мудрість ніхто в їх домівки
треба пам"ятать. вже не загляда.
Люди в нас хороші, Зрідка приїжджають
це найвищий козир, діти і онуки,
та й ніяк не можна а село пустіє,
селу помирать... а село вмира...
У живих зникає
віра і надія,
і це зупинити
не можна ніяк.
Усе розуміють,
ті що залишились,
якось треба жити,
хоча й важко так.
В міста від"їжджають А були ж селяни
молоді й здорові, завжди справедливі.
там знайти роботу І як рідна мати,-
легше, ніж в селі. їм була земля.
Чи "вгорі" не бачать Працювали вміло
і плачів не чують, і були щасливі,
що бідніють люди хоча і важкою
в кожному селі. праця їх була.
Доки були сили,
все у них родило:
овочі і фрукти,
пшениці й жита.
Та "нові" порядки
обламали крила,
люди постаріли
і сил вже нема.
Вже на сполох бити "У міста - по гроші,
давно усім треба, а в села - по розум"
щоб не допускати істина відома
великого зла. і тепер жива.
В селі міць і сила, Правильні й хороші
і доля країни, приймати закони,
допустить не можна захищати села
зникнення села. і селян від зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706013
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.12.2016
автор: геометрія