б`ється вітер крилами у шибки,
мов полонена птаха
о ребра клітки…
з усього розмаху – у вікно…
наче птах,
пручаючись відчайдушно –
усупереч перешкоді рветься на волю,
тіло нівечить – болю
собі завдає,
а біль –
швидко приборкує…
ні, не зрушать
у прозорій оманливості шибки…
кине дух покалічене тіло…
розтривожених сосон верхівки
ґрунтують небо
у однотонне сіре тло
…б`ється душа крилами у вікно…
життя – власноруч-приватно
добутими фарбами
заґрунтоване і написане полотно:
які кольори обрано,
у яких пропорціях змішано,
сюжети-манери-прийоми засвоєно –
таким і виявиться воно
відтінки-тони́,
колорити-освітлення-настрої:
на холодні стіни
Галереї
тунеле-на́́скрізної -
кожен почепить
шедеври нетлінні свої:
натюрморти, пейзажі, портрети – автопортрети
у бутафорній пишності чи вишуканій простоті:
яким, себто, характер бачився і власне лице…
...сягнути б висот довершеної майстерності –
щоб доручили писати небо,
коли за вечірній пруг заходить сон-це
10.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705735
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Валя Савелюк