Моя душа холоне, вкривається кригою.
Не варто було ставати відкритою книгою,
Книгою сподівань та надій у прекрасне.
Хто ж знав, що кохання буде невчасне.
Крига товстішає, стає холодніше.
Зникло кохання? Скажу це пізніше.
Чекатиму іскру, вогонь чи пожежу,
А поки що піду під снігом полежу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Вадим Болдурат