Союз розвалився й колгоспи
За ним розвалились собі.
Один з поміж них – із радгоспів, -
Це наш, що тримавсь « на воді».
В цей час можновладці при владі,
Країну усю розтягли.
А нас як баранів, так радо,
Ще глибше в ярмо запрягли.
Хоча на роботу ходили,
Та нам не платили грошей.
«За ніс всіх в країні водили»,
Ніхто не зважав на людей.
Кишені собі набивали
Оти́ми людськи́ми грішми́.
А діти в нас вдома рида́ли,
Та й серце вмивалось слізьми́.
Буремні роки дев’яностих
Пройшли, а за ними услід,
Біда за бідою і вдосталь,
Було в мене суму й тих бід.
Потрібно дітей годувати,
Купити сорочку, штанці.
А що було дітям казати
На погляди їхні сумні?!
Ми хміль у колгоспі спасали:
Із ранку до ночі у нім.
Його на шпалери пускали,
Хоча без зарплати, притім.
Одне нас спасало, що вдома
В нас овочі в грядках росли,
І те, що в хліві ще корова –
Щось їли ми .. Так і жили..
Зате, подивись, олігархів,
Вже стільки отих розвелось.
То дав би Бог всім бумерангом,
Щоб і їм, ще як нам, прожилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705562
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2016
автор: Ольга Калина