Не дряпай небо голими гілками
І не шкреби до болю по душі…
Спочине під пухнастими снігами
Минуле все…Кутя та калачі
Вже зазивають на свята до мами…
Розв’язує опасок потихеньку
Старий, – новий ось на порозі рік…
У голос твій вслухаюся, рідненька,
Крізь сотні миль – ми бачились торік –
А дріт на вінику, від діда, пенькнув…
Налита чаша в кожного своя –
Не знати, хто прийде на допомогу –
Звивається невидимо змія…
Не відчувають твердь ослаблі ноги,
Уста шепочуть лиш святе ім’я.
Розбита коліями, схлипує сім’я…
(7 грудня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: палома