Некохана ніким. Як пташка
Попід снігом вночі летіла.
Чорне пір'ячко. Як монашка,
Що ховала найкраще тіло.
І її обіймали зими,
Замерзала від необіймів.
А вночі рятували рими,
Коли прірва... І та не прийме.
Некохана ніким. Ніколи.
Оберемками геть не квіти.
Не троянди, не матіоли.
І обійме хіба що вітер.
Некохана. Тримала зраду
У обіймах і цілувала.
Та давала собі ще раду.
І скількох вона врятувала!
Некохана. Як та пташина.
Поцілована лиш дощами.
Та вона - геть мала дитина,
Що літала під небесами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2016
автор: Відочка Вансель