Перехоплює подих, вискакує серце.
Знову на ті ж наступаю граблі.
Душа, що від неї залишилось скельце,
Зліта до небес на найвищім щаблі.
Мені важко дихати, горло підводить:
Болить, ніби в ньому застрягли слова.
Я знов задихаюсь, легені так й зводить.
Але ж серце б’ється, але ж я жива.
В шампанському бульбашки, в небі салюти.
Чи може метелики – хто я к назве.
Я знову змогла цього стану сягнути,
Як серце колотиться, розум пливе.
Хімічні реакції в шлунку і в мозку.
І все, що я знаю, – це той дзвінкий сміх.
Я тану і твердну, як крапля із воску.
Йде обертом світ і тікає з-під ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2016
автор: kutorlanova