Болить душа і ніч не для спочинку,
А телефон немов німий,
Почути б голосок твій, синку,
Що ти здоровий і живий.
Снують думки, такі ж безсонні,
Такі ж тривожні сірі дні...
Нема зв'язку, бо знов не в зоні
Синочки наші на війні.
Як там у них на полі битви,
Де звичним став і біль, і стрес...
А з губ матусиних молитви
Злітають прямо до небес.
Крізь полум'я, шалений обстріл
Прийдіть живими всі з війни,
Ми молимось за наших хлопців,
Бо всі вони - наші сини!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2016
автор: LubovShemet