Марево в небі і біла крупа на землі.
Холодно. Сиро. Вимірює міць свою вітер.
Грудень в калюжах готує рідкі киселі.
Струнко дерева стоять при шляху, мов джигіти.
Шарфиком туго обмотую горло хутчіш,
Швидкість у крок набавляю, лечу паровозом.
Осінь – не осінь. Зима – не зима. Таке між.
Краще б вже снігу кружляти у парі з морозом.
Краще – не краще, під вечір бажання збулось.
Хмари таки продірявив хтось гострим предметом.
Сніг повалив. І мороз прискакав, наче лось,
Небо на спільному диханні нині з поетом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705115
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.12.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)