Заповіт старого козака

Зібрав  старий  козак  усю  родину:
-Послухайте,  щось  маю  вам  казать,
Бо  вже  недовго  ряст  мені  топтать,
Усе  життя  любив  я  Україну

І  захищав  її,  як  рідну  неньку,
Щоб  на  поталу  ворогу  не  дать,
Заради  неї  я  робив  усеньке,
Щоби  могла  й  надалі  процвітать.

На  смерть  стояли  козаків  ватаги,
Ні  в  кого  не  просили  ми  пощади,
Як  мовиться,  їм  спуску  не  давали,
Шаблями  ворога  сікли  ми  та  рубали.

Чимало  славних  побратимів  полягло,
Життям  за  її  волю  заплатили.
То  ж  будьте  й  ви  усім  смертям  на  зло
Готові  у  важку  скрутну  годину,

У  небезпечну  для  Вкраїни  мить,
Коли  на  неї  "гострять  зуби  хижі",
Зі  зброєю  її  ви  боронить,
Щоби  не  дати  волю  задушити.

І  заповіт  цей  козака  старого
Нині  праправнуки  виконують  на  Сході,
Бо  самовіддано  Вітчизну  захищають,
Нащадками  своїми  він  пишався  б.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704795
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський