Ти любиш, коли у душі моїх тільки сам сміх.
Коли я красива і втома мене не торкалась.
Коли... Чарівниця я. З неба посиплю весь сніг!
Коли... Ні сльозинки. А боляче... Аж задихалась!
Ти любиш, коли я погоджуюсь. Я ж Янголя.
Ти любиш свій фільм і читаєш Булгакова вкотре.
Та ти не дізнався, що я ще маленьке маля,
І личко від сліз уночі премокресеньке, мокре.
Ніколи в житті не боявся, що не повернусь.
Я ніби собака, що буде стоять на морозі.
Ти любиш, коли я щаслива, коли я не злюсь.
Та справжню мене полюбити не є в твоїй змозі.
Та щастя - це все перемішане :туга і біль.
І ранком не вимите личко і спутані коси.
Щоб знати смак цукру - то спробуй не мед лиш, а й сіль.
І вицілуй личко моє. І усі мої сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2016
автор: Відочка Вансель