Метелики – то рими у руці
Божественній – він їх пускає…
У світ…і крильця дотик на щоці
Я відчуваю… як тріпоче й розпаляє
Ті, майже згаснуті багаття
В свідомості печерах призабутих.
Із рим будується закляття
І помахом – тендітним і розкутим
Мене єднає з сотнями натхненних,
Які відчули ті торкання.
І в наших храмах серед барв зелених…
Ми всі загадуєм бажання.
Хто прочитає, а хто нас відчує…
Кому цікавіі наші вірші?
Життя гуркоче та вирує -
Воно не потребує тиші,
Заклять, і храмів, дотиків нічних.
Коли ти сам на сам з собою
А ти живеш й заради них –
І зорі дихають з тобою…
Розрізнені, але в меті – єдині,
Відмічені ми дотиком легким
З часів прадавніх і понині -
Оновлюємо світ для нових рим…
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704576
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Zinthenko Olena