Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Безнатхненності холодом вкрило
Душу ніжно-мереживних мрій.
У вигнанні із власного дому
Мандрувати пустились по світу -
В існуванні буденно-земному
Колір райдужний втратили свій.
В неба купелі ласку черпали,
Веселково-барвисту наснагу,
І, відкривши таємні портали,
Повернулись крізь сон уночі.
Хто голубив вас, інеєм вкриті,
Напував хто солодким нектаром,
Хто у неба безмежній блакиті
Підбирав до натхнення ключі.
Ніжний дотик долонь тих ввібрали,
Слів шовковість зігріла вам серце,
Ароматом цілющим сандалу
Сил оновлення в крила вплелось.
Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Так рожево у снах завесніло -
Бо з`явився в них з мріями й хтось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2016
автор: Серафима Пант