Ти знаєш, що я люблю, ти знаєш, що я вмію,
Я про тебе нічого не знаю, просто жеврію…
Як вогник, запалений уночі десь на краю Землі,
Убого замотаний шарф на твоїй шиї.
В моїй голові нескінченно пролітає сотні думок,
Коли ми удвох, тобі так добре, а мені так одиноко.
Коли ми удвох, твоє серце б’ється за двох,
Моє все повільніше.
Я не потрапив у мішень, а ти тим більше,
Кладу вермішель на твої не рідні для мене вуха,
А ти просто радій, а ти просто послухай.
Затоптати твої почуття це для мене найпростіше,
Я люблю експерименти, а ти тим більше.
Ті нещирі компліменти схожі з солодом і хмелем,
В твоїй пам’яті моменти не цікаві для мене.
Називаєш червоне зеленим, чорне білим,
Мабуть, це не стріли Амура, а темні чортові стріли.
Десь заховатись, кудись полетіти,
Щоб серцем співати, душею радіти,
Так хочеться бути взаємно потрібним,
А не почуватись завжди однобічним.
Десь полетіти, кудись заховатись,
Розправити крила, до неба піднятись.
Але кайданами тримає неволя,
Ми самі собі обираємо долю.
Хотів би я з тобою поміняти наші ролі місцями,
Тоді, б напевно, не тебе, а мене різало різцями.
Олівцями малював би смайлики з серцями,
Мучився, страждав би та зводив кінці з кінцями.
Можливо, я душевнохворий мазохіст,
Але такі розклади сприймаю набагато краще.
Роками бігаю й ловлю свою удачу за хвіст,
І маю гадку, що ніколи не зловлю ні за що.
Простягни руки, насиплю солодощів,
Нехай над нами буде грім, лунає соло дощів.
У тебе в серці ванілін, а в мене соль у душі,
У тебе спеції-пісні, а в мене сонні вірші.
Знову в кущі ховаюсь, я від тебе не сприймаю
Купу меседжів і спаму, не дзвони мені, благаю!
Дай побути на самоті, прошу тебе,
Куди би це мені втекти, напевно у Тибет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704186
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 02.12.2016
автор: Інфант