раненько сьогодні
сонце вибігло на газон – босе,
обмінялися мимовільно ми
потаємно-схвальними
посмішками:
бо – на газоні трава
зелена-жива,
хоч уже й на самому дні
календарна осінь…
та одразу ж чиясь ревнива рука
розгорнула припасену штуку марлі,
покотилась кульгаво штука
і полинули до землі
білі м`які хвилі –
воланами-рюшами заметілі
побігло сонце простоволосе
одягтися, взутися у вовняні чобітки,
чи биті біленькі валянки…
довго видно його не було,
вже й до вечора діло йшло,
вікно
у гераневий сон хилило,
коли ж
на хвилину ясну
одну – визирнуло:
овва!
яка невпізнанна
красива панна –
Снігова
Королева…
у горностаєвій білій накидці,
у високій песцевій шапочці ,
рукавичках пухових –
у дорогих зимових обновах:
білі шеврові сріблом цяцьковані чобітки,
на золотих підборах – срібні підківки
сонце
глянуло схвально
на своє відображення у вікні,
потайки усміхнулось мені,
і на кухонному підвіконні –
білі-рожеві-червоні –
зацвіли герані…
29.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703684
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.11.2016
автор: Валя Савелюк