Час тільки рани зціля

Нічка    посіяла    
зорі
В    полі    нічному,    
німім.
Води    вночі    
непрозорі.
Ранок    іще    
не    димів.

Верби    тут    сплять  
 і    тополі
В    передранковій    
імлі,
Голоду    свідки    
й    неволі
Тут,    на    вкраїнській    
землі.

Старість,    мов    зраджена  
доля,
Зморшки    в    корі    
пише-рве,
Ранить    щоразу  
 свідомість
Тим,    хто    між    
нами    живе.

Стиха    шепоче    
стежина
Про    найстрашніші  
роки,
Як    Україна    
тужила
І    не    роки,    
а    віки.

Скільки    ж    тут    сліз    
пролилося.
Знає    і    небо,    
й    земля,
Вітер    цілує  
 колосся.
Час    тільки    рани    
зціля…
3.12.2013.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: Ганна Верес