Друзі і вороги
(Сонет)
Мов з казки світ, що навкруги.
Пречисті роси трави поять.
То де ж беруться вороги,
що безперервно зло нам коять?
Не вмре ніколи від нудьги,
хто змушений носити зброю,
буть завжди сповненим снаги,
щоб переможно вийти з бою.
Тож друг який не дорогий,
що все стоїть за нас горою,
проте потрібні й вороги,
щоб бути нам самим собою.
Я, враже, швидко рани гою
і справно сплачую борги.
–––––
©Анатолій Загравенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702744
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Анатолій Загравенко