Я іду по широкому полю,
По духмяній, квітучій землі.
Теплий вітер торка мої скроні,
Почуття звеселяє мої.
Не можливо красу не відчути,
Що людині Господь дарував,
Щоб могла та щасливою бути,
Щоб Творцю кожен славу співав.
Ця краса в кожнім подиху вітру,
В кожній хмарці, в краплинці дощу,
В сяйві місячнім, в промені світла.
В честь Творця я в долоні плещу.
Ця краса в кожній квітці й травинці,
У дзюрчанні струмка навесні,
В пору зимню – у кожній сніжинці.
В честь Творця я співаю пісні.
Ця краса в кожнім кроці людини,
Що створив за подобою Бог.
Друзі милі, ми жити повинні
Свято, праведно і без тривог.
В чистоті, вміть прощати й любити,
Бо людина – вінець Його справ.
І для неї Бог прагнув створити
Цю красу, що навічно їй дав.
24.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702671
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Валерій