Привіт...Ну як ти тут? Тобі щось снилось?
А там у свіжий бій знов йдуть- судилось,
Там пекло те ж саме, що і було за тебе,
А тут так тихо- мурашки снують до неба.
Ти не сумуй, я тут з тобою подрімаю,
У сні разом, як і колись в думках злітаєм,
У мріях наших, у хлопчачих різних долях,
У перших зустрічах, цілунках, перетролях.
Ти знов розкажеш, хто твоя чарівна краля,
Я бачив вчора, ну старий, вна просто ляля,
Учора була, свічечки несла й лампадки,
Аби хоч трошки сонця, світлечка до хатки.
До тої, що навік вас з нею розлучила,
Тоді, як куля в груди назавжди влучила.
А я скучаю, так тебе не вистачає,
І пісня не звучить й гітара вже не грає,
Немов хтось струни обірвав ураз грозою-
Поговори, як то колись, ще раз зімною.
Мовчиш... І я змовчу, змолю молитву,
Посплю з тобою, як в окопі- в серці битва,
Я б все віддав, аби реальність відпустити,
Аби на мить тебе із мертвих воскресити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702518
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Леся Утриско