Ти погляду моєму довіряй,
Бо сила віри повнить страх безсиллям,
Кохання щире двоє навпіл ділять.
Любов - натхнення, радості грааль,
Солодкий напій з присмаком чар-зілля.
Словам не вір, що зопалу лились:
Їх зміст порожній - бульбашка із мила;
Любов - не камінь, птаха легкокрила,
Душа - гніздо, політ - небесна вись,
Гроза раптова - слів холодних злива.
Дощам не вір, що стукають в вікно -
Це так волого в серце ллється осінь.
Любов дає - у відповідь не просить.
Душі безсмертя - ніжне волокно,
Що сирість дуже важко переносить.
В казки не вір, і в снів чарівний край,
Не вір у взавтра, вчора і сьогодні,
У звичаї нові і старомодні,
Лиш погляду моєму довіряй -
Відкриєш, що любов - то надприродне.
Злітай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2016
автор: Серафима Пант