Не надивуюсь – як Вам до лиця
Віночок вроди, ніжності і зваби.
Красунь навіть подібного масштабу
Ще не було донині у Творця.
Усмішка Ваша – сонячний розмай –
Й мене вертає у забуті весни,
І шаленіють спогади воскреслі,
Немов душа із пекла – та у рай!
Яка це радість – дарувать добро
Й самій від нього щедро розквітати.
І ні до чого тут знаменна дата
Якщо спішить безхитрісне перо
Аби подяку скласти за усе:
Що Ви, що я, що ми живем на світі,
Що й на землі казкові зорі світять
І крутять неповторну карусель…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702333
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2016
автор: stawitscky