Холодного вечора маленький Роббі іде додому
Тримаючи під ліктем м'яч і роздерті кросівки
І думає
Мама мене вб'є
Як і місяць тому
Вона ще не вигреблась з тої кредитної спілки
Звідки в неї гроші на нові кросівки?
Мама нічого не каже і гріє їсти
Потім тихо питає, як воно в школі
Як англійська і через скільки іспит
І в останню чергу, що там, на баскетболі
Роббі ковтає сльози і макарони
Каже, що все о'кей, він до всього готовий
Потім підходить до крикливого телефону
І каже колекторам, що мами немає вдома
Зранку Роббі іде до школи з обідом в портфелі
З м'ячем під ліктем і з горою на плечах
І думки в голові ніби на каруселі
Про різні важкі і занадто дорослі речі
Матеріальні речі
Коли його батько злетів в кювет на службовій Хонді
Залишивши їм борги і відсутність страховки
Мама сказала
Ну що ж, пожили та й годі
В мами не було жодних таємних сховків
Роббі був зовсім малий і не все розумів
Навіть той факт, що в нього не стало тата
А в мами часто тоді бракувало слів
Мама кусала свій біль і старалась мовчати
В школі він зовсім такий, як і інші діти
Вчить іноземні, грає в молодшій лізі
А мама вже двічі думала полетіти
Але зупинялась на щастя завжди на карнизі
А потім минула криза
Залишились тільки якісь незначні борги
Нестача грошей і тільки одна робота
Скоро ми їх віддамо і станем людьми
От тобі вся турбота
Роббі доріс до своїх одинадцяти дуже швидко
В нього дитинство красиве і мама красива
І разом їм вдасться все на світі зробити
Не вдасться хіба неможливе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701750
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.11.2016
автор: Ірина Гнатюк