Треба уміти жити

А    життя    навкруги
Вирує,
Гордим    помахом    крил
Чарує
Білих    лебедів,
Що    над    хатою,
Понад    грушею,
Над    крислатою,
В    теплих    променях
Дива-сонечка,
Понад    луками,
Понад    полечком,
Де    димить-цвіте
Жовте    жито.
Скільки    скоєно!
Пережито…
Скільки    різних    людей
Побачено
На    шляху    своїм
І…    пробачено!!!
Бо    життя    –    то    від    слова
«Жито»,
Тож    по    правді    нам
Треба    жити.
І  життя  в  нас  одне  -
Єдине,
Будь  же  гідним  звання
Людини!                                              
4.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701716
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Ганна Верес