А Ваша палітра – безсмертя людської душі,
Високого неба і теплого вітру розкрилля,
Де фарби й мольберт – лиш запрошення світу ідилій,
Яке не прийняти – себе благоденства лишить.
Поквапливі кроки на ритму тривожного шал…
Мигтіння вагонів повз нас незворотно-неспинне…
Як спрагло спиваєм даровані Богом хвилини,
Як серце не хоче країну казок полишать!
Бо там розквітають небачені райські сади
І хвиля натхнення гойдає в блаженній нірвані,
Там янгол Ваш добрий таке витіва на органі –
Який небожитель з оцих не зчарується див?
Вам мить зупиняти довірено доторком пензля.
І рветься єство навпрошки у солодкий полон,
І в щирому захваті руки здійма Аполлон,
І вже недоречна до миті найменша аскеза…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701648
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: stawitscky