Милий, - кидаю в глупу ніч слова,
Ніжність зорею у зболеній душі.
Затиснув джгут війни порив єства,
Кровію із серця на папір вірші.
Твоє ж тепло згоряє у вогні,
Тулиться тіло до землі сирої.
Виють снаряди смертно навісні,
Припало око у приціл до зброї.
Із вуст шершавих шепіт і мольба,
Аби Господь примножив твої сили.
Запекла йде на фронті боротьба
Та козаки голів ще не хилили.
20.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2016
автор: Валентина Ланевич