А художник Дощик
Пензлем малював,
І собі у поміч
Вітерця узяв.
Порозводив фарби
Яскраві і гарні
Та з Вітром загрався -
Все порозливав.
А вони змішались
В різні кольори,
Дощик став, заплакав:
-Що ж мені робить?
Фартушком яскравим
Сльози витира
Йому Сонце Ясне
Та його втіша:
-Ти не плач, мій брате,
Краще подивись
Які ж бо прекрасні
В картини тони.
Все, немов у казці,
Сяє-виграє.
Дощик усміхався
Задоволений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701427
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 19.11.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський