Пора пускати в хід екзоскелети
Для нанівець замучених сердець,
Тікати чи триматись люто, вперто,
Не тремтячи перед словом "кінець".
Поразка бетонно-картонного світу
Нікого не дивує вже давно.
Актори звикли помирати й жити
У рамках чорно-білого кіно.
Пора пускати в хід весь розум книг.
Можливо, він когось та порятує.
На лицях вулиць попелом застиг
Той шепіт слів, яких ніхто не чує.
Та як Сізіф до верху прагнеш ти,
Хапаєш камінь, щоб не сповз до решти,
Бо знаєш, що у царстві суєти
Душа дешевша нині, аніж мешти.
Душа дешевша нині за усе.
Отож, коти під гору клятий камінь,
Бо дівчинка, народжена бійцем,
Одвічно глибша за найглибші рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701326
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Той,що воює з вітряками